Home / Наш блог / Як ми адаптувались до умов війни?

Як ми адаптувались до умов війни?

Писати про війну складно та боляче. Росія забрала у нас колегу. На жаль, ніхто в Україні не в безпеці, хоч би як далеко від лінії фронту знаходився. До цього відчуття неможливо звикнути, але необхідно адаптуватися — на зло ворогові і заради нашої перемоги. Здається, нам це вдається.

Як все починалось?

Команда OS.ECO вже давно повернулася до роботи, але перші тижні після 24 лютого нам було не до того. В глибині душі ми не сумнівалися, що Київ вистоє, але роки роботи навчили нас завжди мати запасний план. Тому в перші дні ми були зайняті евакуацією близьких у тихе та порівняно безпечне місце — подалі від лінії фронту та ракетних ударів. Благо ІТ-аутсорсинг можливий усюди, де є стабільний інтернет. А там, де його нема… ми знайшли спосіб, як це виправити. Але про це трохи згодом.

Вам знайоме відчуття, коли здається, що робиш недостатньо, скільки б не робив? Вчені називають це почуттям провини того, хто вижив. Як і багато українців, ми боролися з ним, з головою поринувши хтось у роботу, а хтось в волонтерство. Микита Асауленко, тимлід одного з наших відділів, кілька місяців працював, перериваючись лише на їжу та сон. Наші клієнти потребували його допомоги, щоб налагодити роботу під час війни.

Тарас Остапенко, наш CEO, не залишив колег у біді, а допомагав евакуйованим освоїтися на новому місці:

Дистанційно закуповував та організовував доставку обладнання працівникам, які виїхали за кордон;

Сприяв облаштуванню робочих місць для тих, хто опинився далеко від дому;

Знаходив способи налагодити зв'язок та інтернет навіть у глухих селах.

З багатьма завданнями ми раніше справлялися у віддаленому режимі. Тепер їх стало ще більше, а компанія запрацювала за законами воєнного часу: ще ефективнішою, оперативнішою та відповідальнішою.

У кожного свій фронт

Спершу нам теж здавалося, що в цей важкий час є лише два гідні і справді важливі заняття: воювати і допомагати тим, хто воює. Багато наших співробітників стали волонтерами. Зараз ми більше часу присвячуємо роботі. Ні, не тому, що нам набридло допомагати армії. Згодом прийшло розуміння, що кожен має займатися тим, що вміє найкраще.

Дистанційне адміністрування, послуги DevOps, монтаж та обслуговування відеоспостереження, технічна підтримка користувачів (Service Desk) – у цьому нам немає рівних. А ось у тому, де знайти і якнайшвидше доставити на фронт прилади нічного бачення… у досвідчених волонтерів та багатьох фондів це виходить краще, ніж у нас. Тому ми просто робимо свою справу, допомагаємо нашим клієнтам та не забуваємо про армію.

Але ми переконані, що допомога має бути адресною. Тому найбільше уваги приділяємо підрозділам, де служать наші родичі, друзі та знайомі. Ми закуповуємо та передаємо ноутбуки, принтери та іншу оргтехніку, а також рації, генератори та просто речі, яких не вистачає. Кожна допомога це невеликий, але внесок у нашу перемогу.

Виходимо на новий рівень

Довгі роки ми займалися підтримкою обладнання, а якщо й створювали щось із нуля, то лише програмний код. Але війна — саме час повірити у свої сили та взяти на себе відповідальність за вирішення проблеми, яка, начебто, не має рішень. Так з’явився “Суматор”. Це розроблений нами прилад, що дозволяє з кількох повільних та нестабільних джерел інтернету зробити один швидкий та надійний.

Такого приладу не вистачало і нашим співробітникам, які виїхали в села зі слабким 3G/4G-покриттям, та армії. «Суматор» забезпечує швидкість до 150 мбіт/с та стабільне з’єднання навіть у русі, а також оснащений джерелом резервного живлення. Зараз ми тестуємо та вдосконалюємо свою розробку. Слідкуйте за оновленнями в нашому блозі, тут на вас чекає багато цікавого!

А на всіх нас чекає перемога і мир. Бо добро завжди перемагає!

Попередній слайд
Наступний слайд

Наші кейси

Залиште свої контакти

і решту завдань ми візьмемо на себе

Київ, Спортивна площа 1, БЦ Gulliver

Залиште ваші контакти

І решту задач ми візьмемо на себе